Виктор ШНИП (1960 г.р.)
Переводы с белорусского языка - Николай ДИК (1954 г.р.)
х х х
Бульбоўнікам згарэлым пахне вецер
І сонца ўпоўдзень, быццам бы праз шкло,
Якое ў павуціне мокрай, свеціць,
Забыўшыся, што трэба нам цяпло.
Цяпла няма. І ўжо, відаць, не будзе.
Дзень скарацеў, і хочацца паспаць
Кату на лаўцы, ды ўсё ходзяць людзі,
І кожны хоча штось кату сказаць.
І ты спыніўся. І дастаў цыгарку,
І закурыў, прысеўшы ля ката.
І раптам стала ціха-ціха ў парку,
Ты прашаптаў з усмешкай: “Любата…”
Сівым парваным промнем праляцела
Няспешна павуцінка над табой.
З цыгаркі асыпаўся попел белы
І кот спаў ля цябе, нібыта твой.
23.08.2025, г. Минск
х х х
Уже ботвой горелой пахнет ветер
И солнце в полдень, будто сквозь стекло,
Сверкая в паутине влажной, светит,
Забыв, что нужно нам её тепло.
Тепла нет. И уже, видать, не будет.
День сократился, хочется поспать
Коту на лавке, да всё ходят люди,
И каждый хочет что-нибудь сказать.
И ты примолк. И закрутил цигарку,
И закурил, присев возле кота.
И стало вдруг так тихо-тихо в парке,
Ты прошептал с улыбкой: «Лепота…».
Седым посланцем неба пролетела
Тихонько паутинка над тобой.
С цигарки осыпался пепел белый
И кот спал рядом, словно стал он твой.
24.08.2025, г. Азов
х х х
Пазалота асыпаецца з нябёс
І цямнеюць Богам створаныя фрэскі.
Дымам пахне люты вецер і мароз,
Пад нагамі востры снег трашчыць, як трэскі.
Ты ідзеш па вузкай вуліцы начной,
Што, як рэчка слізкая, паміж платамі
Задрамала ў снежні з жоўтаю вадой
Зацярушанай кляновымі лістамі.
І табе зусім не хочацца ў цяпло.
Ты даўно сагрэты думкаю адною,
Што ў жыцці нішто дарэмным не было
І аднойчы стала ўсё тваёй душою.
Пазалота асыпаецца з нябёс
І цямнеюць Богам створаныя фрэскі.
Дымам пахне цёплы вецер і мароз,
Пад нагамі мяккі снег трашчыць, як трэскі.
24.08.2025, г. Минск
х х х
Позолота осыпается с небес
И темнеют Богом созданные фрески.
Дымом пахнет лютый ветер и мороз,
Под ногами острый снег трещит, как щепки.
Ты идешь по узкой улице ночной,
Что, как речка скользкая, между домами
Задремала в декабре с желтой водой,
Запорошенной кленовыми листами.
И тебе совсем не хочется в тепло.
Ты давно согрета мыслию одною,
Что ничего в жизни даром не прошло
И однажды стало всё твоей душою.
Позолота осыпается с небес
И темнеют Богом созданные фрески.
Дымом пахнет лютый ветер и мороз,
Под ногами острый снег трещит, как щепки.
25.08.2025 г. Азов
***
Мы в соцсетях: